‍

Клієнт.

Inspiration family — це  український фонд підтримки дорослих онкопацієнтів. Заснували його пʼятеро дівчат, які на власному досвіді знають, що таке рак.  

До повномасштабної фійни фонд популяризував проблеми дорослої онкології, психо-емоційно підтримував пацієнтів та тих, хто у ремісії. Але 24-те лютого 2022 все змінило. Переживаючи стільки жахливих подій, людям з раком було навіть не зручно говорити про те, що їх хвилює. А хвилювало їх багато. 

• ліки, від яких залежить їхнє життя, перестали завозити в Україну; 
• частина лікарень опинилася під окупацією; 
• дістатися на хіміотерапію стало складно навіть в не окупованих містах 
• не всі мають гроші чи можливості, щоб виїхати за кордон.

Наше завдання: привернути увагу міжнародних організацій до цих проблем і закликати їх допомогти, підтримавши фінансово фонд Inspiration Family.  

Ідея: 

Ми помітили, що важливі новини про війну почали позначати в телеграмі, фейсбуці чи інсті за допомогою знаку оклику. Так робили, бо інформації було настільки багато, що серед неї легко загубитися. Знак оклику серед всього цього інформаційного шуму означав — це ДІЙСНО ВАЖЛИВО! 

Після брифування та аналізу ми також зрозуміли, що люди з онкологією переживають дві війни. Одна з них — російсько-українська (де запускають ракети, які можуть прилетіти куди завгодно, навіть у мирні будинки), а інша — війна зі смертельною хворобою. Агресія росії ускладнює другу перемогу.  

Тому ми вирішили показати ці дві війни, у яких перебуває людина з раком. 

Ми запропонували створити промокампанію #NeedHelpToo!! За цим хештегом, додаючи два знаки оклику, українці розповідали свої історії боротьби з хворобою, а також писали про допомогу, яка їм потрібна. 

Згодом фонд розширив цю кампанію і присвятив її до Дня людей з історією раку

А у відео ми вирішили розповісти реальну історію з України.

Головна цільова аудиторія такого відео — фонди, державні установи та лікарні за кордоном. Тому ми вирішили не працювати з акторами. Ні, цю історію мав розповісти той, для кого вона є особистою. 

Знайомтеся, це Юля. Вона — переселенка з Херсона. 

На час знімального процесу її місто було під окупацією, тому вона покинула його і переїхала у Київ. 

У Юлі — рак головного мозку. Війна сильно впливає на її лікування. Ми вирішили розповісти про діяльність фонду через її історію. Розказати все без прикрас, так як є. На фоні танків, які їздили Києвом, у лікарні, у квартирі, яка стала тимчасовим прихистком, — щоб показати ту реальність, в якій живуть мільйони українців, що потребують допомоги. 

‍

Зйомки

Ми проводили зйомки в Києві у червні 2022 року. Але попри це, нам вдалося роздобути дозволи на зйомки в столиці у рекордно швидкі терміни. Уся наша команда  була волонтерами на цьому проєкті. І ми дякуємо кожному, хто присвятив свій час, щоб розповісти цю історію.

‍

Вероніка Гоменюк, продюсерка and action:

“Я не можу назвати цю зйомку складною, але вона була довгою. Ми намагалися помістити усі локації [а їх було 4] в один знімальний день. Тож всі працювали активно. Юлі, нашій героїні, через хворобу потрібен був час на відпочинок між зйомками. Але вона боєць і, не зважаючи на втому, віддалася процесу на всі 100%. Юлю, пишаємося тобою!”.

‍

Одними з локацій були — Kachorovska, де ми знімали сцену в кафе, та Інститут раку. Де знялися реальний лікар та пацієнт. Усі дужеееее вболівали за наш проєкт. І, те, що Kachorovska погодилася відкрити свої двері під час війни для зйомок волонтерського ролика — це в саме серденько. 

Також ми вдячні лікарям з Інститут раку, які погодилися зніматися у відео.

‍

Інеса Матюшенко, співзасновниця фонду:

“Зараз ситуація в Україні змінюється так швидко….Коли ми тільки починали роботу над відео, Херсон ще був окупований, Київську область тільки-тільки звільнили і люди ще боялися повертатися до себе додому. Ніхто не знав, що буде далі. Ми ж їздили на різні конференції за кордон, щоб показати справжнє життя українських пацієнтів. Але зараз Херсон вже вільний (поки не вся область, але ми віримо в ЗСУ), ми більш впевнені у завтрашньому дні, але проблеми з ліками залишилися. Відео, яке ми створили, зараз показуємо міжнародній онкологічній спільноті, щоб розповісти про проблеми пацієнтів під час війни, а також, щоб викликати емпатію до дорослих, які хворіюють на рак. Вони завжди розчулюються, коли чують, який шлях ми пройшли. Тому ми раді, що в такому короткому форматі вдалося розповісти про себе так багато”.

‍